Зима в Тунісі м’яка та зазвичай волога. Найнижче стовпчик термометру на моєї пам’яті досягав +12°С в день. Коли сиро, сіро, волого і сумно душа бажає чогось теплого, ніжного, щоб припало до душі, обгорнуло, зігріло. Суп – саме те, що треба.
Здивувати когось гороховим супом важко. Це класика. Є версії модернові, як-то горіховий суп з м’ятою та козиним сиром або з чіпсами з бекону. Є класичні відомі нам з дитинства, а є неочікувані, як саме цій, коли зірки, а точніше інгредієнти так склались в моїй голові, що вийшло дуже смачно, а поділитися смачненькім, то є святе. Варила я цей суп чоловіку в офіс на обід, тому з’їсти його мені не светило, отже відкрито заздріла. «Смачний суп, – кажу, – я тебе зробила на завтра. Я б теж не відмовилась. Хто б зробив!» 😁
Звісно цей суп можна робити коли забажається, аби були складові.
Нюанси рецепту:
Свіжий зелений горошок: В Тунісі інші зими та температури, тому свіжий горошок є в січні. Цілком можливо замінити його на свіжоморожений. Сухий та консервований не підходить. Це інша історія, інші смаки.
Чорний часник (отримують зі звичайного часнику шляхом контрольованої ферментації при низьких температурах и певній вологості. Продають зубчиками, або пастою. ): він дає цікаву теплу, округлу ноту смаку майже грибну але не зовсім. Це делікатесна приправа і знайти такій часник можна не всюди, тому якщо нема, то беріть звичайний. Додавайте його не разом з цибулею, а пізніше щоб не згорів.
Петрушка: треба покласти саме стеблі без листя. Не питайте чому. Треба!
Насіння фенхелю: я обожнюю як свіжий фенхель (наразі самий сезон в Тунісі. Взагалі сезон з листопада по березень.) так і насіння. Воно має легкій свіжий анісовий, солодкуватий смак. Пасує до соусів, до м’яса (особливо свинини), до риби та овочевих страв. Інколи додають до десертів. Мені здається що знайти насіння фенхелю можливо. Якщо не в магазині, то попитайте в аптеці. Мелене в пудру насіння теж підходить.
Якщо немає фенхелю спробуйте насіння коріандру. Смак буде трохи іншим.
Чому є гриби?
Тому що трошки грибного духу впливає на смак. Якщо ви вже гуляли по моєму сайту, то мабуть бачили рецепт білого соусу для риби « La vin blanche » від МОFа по соусам. Так от це звідтіля мені навіяло. Коли гуру тобі каже покладіть ніжки від шампіньонів та стеблі петрушки, то ти, навіть якщо не дуже згодна, кладеш. Гуру він майстер по «умамі». Це коли різні смаки поєднуються в одне ціле і стається гастрономічне диво. Я по «умамі» в учнях, але додати трошки грибів для створення гармонії мені здалося доречним.
Umami як термін походить із Японії. «Умамі» – це пʼятий смак (солодкій, солений, гіркий, кислий, мамі). Першим застосував цей термін японській професор Kikunae Ikeda на початку ХХ століття. Під час дегустування супу з водоростей фукус він не зміг ідентифікувати ні один із відомих смаків і вжив слово «умамі», що можна дуже приблизно перекласти як «смачний» , я б додала саме наваристо-смачний або viandeux- savoureux французькою. «Умамі» також охоплює відчуття задоволення, гармонії та наповненості від смаків під час дегустації будь-чого.
Суп з молодим зеленим горошком або суп «Заздрість».
На 2 порції (чи одну велику після спорту)
Час : 25 хвилин + 20 хвилин відпочити
Інгредієнти:
250-300 гр молодого зеленого горошку
( свіжий або морожений )
2 невеличких цибулі порей (або одна велика)
1 цибулина ( біла чи жовта), або 2 шалота
2 зубчика часника (або 1/2 ч.л. пасти чорного часнику)
1 велика картопля
3-4 стебля звичайної свіжої петрушки
2 невеличких шампіньона (або ножки)
1 ч.л. насіння фенхелю
Сіль, перець
600-700 мл води ( або бульйону)
120 мл рідких вершків ( 30% жирності)
2 ст.л. рослинної оліі
Помити горошок, почистити цибулю, порей, часник, картоплю, гриби протерти вологою салфеткою.
Цибулю, порей, нашинкувати доволі крупно. Картоплю порізати на великі кубики. Шампіньйони крупно порізати.
В невеличку каструлю налити олії. Поставити на середній «мінус» вогонь. Додати цибулю, порей, насіння фенхелю. Потомити 3 хвилинки, помішуючи. Додати пасту чорного часнику або часник. Додати нарізану картоплю. Це потомити 3-4 хвилини, помішуючи. Лук та картопля не повинні зажаритися. Додати води або бульону, додати шампіньйони. Солім та перчім за смаком. Накрити кришкою та варити приблизно 10 хвилин на маленькому вогні. Коли картопля сварилась, додати зелений горошок. Довести до кипіння, зменшити вогонь, поварити 1-2 хвилини. Вимкнути. Залишити постояти. Якщо додаємо горошок морожений, то варити довше (3-4 хвилини). Пробуйте. Горошок має стати м’яким, але не перевареним, коли він змінює колір з яскраво-зеленого на зелено-сірий. Залишити суп «поміркувати» на 15-20 хвилин. Зміксувати його в пюре міксером-жирафою. Повернути на вогонь. Додати вершки. Довести до кипіння. Вимкнути. Почекати 5 хвилин та подавати з тостованим хлібом. Мені подобається з хлібом-рустік, або селянським. Смачного!
Bisous !
P.S. Запитала у чоловіка чи сподобався йому суп. «Смакота! – відповів. – З першої ложки зрадів, аж посміхнувся!» От, думаю, це виявляється не суп « заздрість», а суп «радість» виходить. Даруйте радість, чи шо …😊
